Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).            Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).             185 184

Псевдо-Платон
ПРО  СПРАВЕДЛИВЕ

(вступне слово, переклад з давньогрецької та коментарі Іллі Бєя)
Перший  переклад  українською    мовою    безпосередньо  з  грецької
короткого сократичного діалогу невідомого автора «Про справедливе».
Тут Сократ зі своїм співбесідником намагаються відшукати відповідь
на  питання,  що  є  справедливим.  Вміння  визначати  справедливе
порівнюється з іншими вміннями.
Ключові  слова:  справедливе,  Псевдо-Платон,  Сократ,  сократичний,
діалог.

Псевдо-платонівський  сократичний  діалог  невідомого  автора  Про
справедливе здебільшого складається з аргументів, запозичених з діалогів
справжнього  Платона.  Єдина  оригінальна  ідея  твору  (373c–e):  Сократ
заявляє, що судді розсуджують  щодо справедливого та несправедливого,
говорячи, тобто використовуючи слово, так само, як зважувачі користуються
вагою, а вимірювачі – мірою. Устами Сократа автор задає питання, котре
залишає без відповіді: «Якщо мова, суддівське вміння та суддя розрізняють
справедливе та несправедливе, що ж тоді справедливе та несправедливе?».

В платонівських діалогах питання справедливості піднімається вельми
часто.  Найбільший  твір  Платона  навіть  називається  Держава,  або  Про
справедливість, він весь присвячений пошуку відповіді на питання, чим
справедливість власне є. Цією темою займались й такі сучасники та учні
Платона як Спевсіпп, Ксенократ Халкідонський та Гераклід Понтійський,
втім, їхні твори до нас не дійшли.

Під час роботи над українським перекладом були використані:
– англійський переклад: The Works of Plato. A new and literal translation

/ By George Burges, M. A., Trinity, Cambridge.– London: Henry G. Bohn, York
Street, Covent Garden, 1854.
 - чеський переклад: Platón. Epinomis. Minós. Kleitofón. Pseudoplatonika.
Epigramy / Preklad Frantiska Novotného.– Praha: OIKOYMANH, 1997.

– російський переклад: Платон. Диалоги / Пер. с древнегреч.; Сост.,
ред. и авт. вступит. статьи А. Ф. Лосев; авт. примеч. А. А. Тахо-Годи.– М.:
Мысль, 1986.

Грецький текст наводиться за виданням: Plato. Platonis Oper / ed. John
Burnet.– Vol. 5, Oxford. 1900. Пагінація за стефанівським виданням.

<372a, bis> – Чи ти можеш сказати нам, що таке справедливе? Чи ти не
вважаєш це вартим того, щоб поговорити про це?

Розділ 4

ПЕРЕКЛАДИ



                Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).            Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).             187 186

 - Так.
 - А щодо <373c> справедливого та несправедливого? Відповідай!
 - Не  можу.
 - Скажи, [що про них] говорять.
 - Так.
 - Отже судді, коли розсуджують між нами, судять про справедливе та
несправедливе?
 - Так.
 - А вимірювачі про мале та велике, вимірюючи, оскільки міра є  те,
чим [такі речі] розрізняють.
 - Авжеж.
 - Отже, і зважувачі про важке та легке, зважуючи, оскільки вага є те,
чим [такі речі] розрізняють.
 - Так, є.
 - І обчислювачі  про велике та  мале, обчислюючи, оскільки  число є
тим, чим [такі речі] розрізняють.
 - Авжеж.
 - Отже,  судді,  говорячи3 , як  ми  щойно визнали, розсуджують про
справедливе  та  несправедливе,  оскільки  мова  є  те,  чим  [такі  речі]
розрізняють.
 - Добре говориш, Сократе.
 - Тобто це – правда. І саме мова, як здається, є те, чим розрізняються
справедливе та несправедливе.
 - Виявляється, що так.
 - Що ж таке справедливе та несправедливе? Нехай нас хтось спитає,
якщо міра, вміння вимірювати та вимірювач розрізняють більше та менше,
то що ж таке більше та менше. Ми відповімо, що більше перевищує, а менше
є перевищене. Якщо тоді вага, вміння зважувати та зважувач перевіряють
важке та легке, що ж таке важке та легке? Ми відповімо, що вниз на терезах
схиляє важке, а вгору [підіймається] легке. Нехай нас хтось спитає, якщо
мова, суддівське вміння та суддя розрізняють справедливе та несправедливе,
що ж тоді справедливе та несправедливе? Чи зможемо ми відповісти? Чи ще
цього не можемо сказати?
 - Не  можемо.
 - Як  ти  вважаєш,  самовільно  чи  несамовільно  мають  люди  це
несправедливе? Я ж уважаю так. Як ти вважаєш, самовільно чи несамовільно
вони чинять несправедливе та є несправедливими?
 - Як на мене, самовільно, Сократе, бо вони лихі.
 - Отже, ти вважаєш, що люди самовільно лихі та несправедливі?
 - Авжеж. А чи ти ні?

 - Як на мене, то навіть дуже [варте].
 - То що ж воно таке?
 - Чи не інше ніж те, що вважається справедливим?
 - Не [відповідай] мені так; але якщо ти спитаєш мене, що таке око, я
відповів би, що це те, чим ми дивимось, а якщо ти мене нукатимеш показати,
я покажу тобі, і якщо спитаєш мене про ім’я душі, я скажу тобі, що нею ми
пізнаємо; якщо ж ти знову спитаєш мене, що таке голос, я скажу тобі, що
ним ми розмовляємо. Отже, і ти мені поясни, що таке справедливе, для
чого воно використовується, так само як і те, про що я щойно запитував.
 - Звісно, я не можу тобі так відповісти.
 - Але оскільки ти не можеш цього, можливо, це буде легше знайти
так: нуж бо, споглядаючи більше та менше, чим ми їх визначаємо, чи не
мірою?
 - Так.
 - А  за  допомогою  міри  кот рим  уміння м?  Ч и  не  <37 3a>
вимірювальним?
 - Вимірювальним.
 - А щодо легкого та важкого? Чи не вагою?
 - Так.
 - А за допомогою ваги котрим умінням? Чи не зважувальним1 ?
 - Звісно ж.
 - Нуж  бо,  споглядаючи  справедливе  та  несправедливе,  котрим
знаряддям  ми  це  визначаємо,  а  за  допомогою  цього  знаряддя  котрим
головно умінням? Чи і так тобі це неясне?
 - Ні.
 - Тоді знову звідси. Якщо ми сперечатимемось про більше та менше,
хто нас розсудить? Чи не вимірювачі?
 - Так.
 - А  про  те,  чого  багато  і  <373b>  мало,  хто  розсудить?  Чи  не
обчислювачі?
 - Хто ж інший?
 - Якщо  ж  ми  сперечатимемось  один  з  одним  про  справедливе  та
несправедливе, до кого підемо, хто нас щоразу розсуджуватиме? Скажи!
 - Чи ти про суддю2  говориш, Сократе?
 - Ти  правильно  зрозумів.  Тоді  давай-но,  спробуй  сказати,  що  саме
роблять вимірювачі, розсуджуючи про велике та мале, чи не вимірюють?
 - Так.
 - А про важке та легке, чи їх не зважують?
 - Звісно, зважують.
 - А про те, чого більше і менше, чи їх не обчислюють?



                Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).            Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).             189 188

і несправедливе.
 - Так.
 - А  т акож  не  обдурюват и  т а  обд урю ват и  –  і  справед ливе,  і
несправедливе.
 - Здається.
 - І шкодити та допомагати і справедливе, і несправедливе?
 - Так.
 - Таким  чином,  як  здається,  всі  <374e>  ці  речі  і  справедливі,  і
несправедливі.
 - Мені це так уявляється.
 - Послухай-но. Я маю одне око праве та одне ліве, як і інші люди?
 - Так.
 - Одну праву ніздрю та одну ліву?
 - Так і є.
 - Одну праву руку і одну ліву?
 - Так.
 - Тоді, називаючи одні [частини] мого [тіла] правими, а інші – лівими,
якби я спитав тебе про них, ти би сказав мені, що одні є з правого боку, а
інші – з лівого?
 - Так.
 - Нуж-бо,  оскільки  ти  одне  і  т е  ж  назвав  і  справедливим,  і
несправедливим,  скажи,  <37 5a>  що  саме  є  справедливе,  а  що  –
несправедливе?
 - Тоді мені здається, що кожна [річ], що відбувається по-належному й
у слушний час є справедлива, а що не по-належному – несправедлива.
 - Добрий маєш погляд. Отже, той, хто по-належному чинить кожне з
цього, той чинить справедливо, а хто не по-належному – несправедливо?
 - Так.
 - Отож,  той,  хто  чинить  справедливе,  є  справедливим,  а  той,  хто
несправедливе,– несправедливим?
 - Так і є.
 - Хто  ж  той,  що  по-належному  й  у  слушний  час  є  вправним,  аби
різати, припікати та викликати схуднення?
 - Лікар.
 - Бо володіє <375b> вмінням, чи через щось інше?
 - Бо володіє вмінням.
 - Хто ж той, що по-належному є вправним, аби підпушувати, орати
та садовити?
 - Рільник.
 - Бо володіє вмінням, чи через щось інше?

 - Ні, якщо вірити в чомусь віршотворцеві.
 - Котрому віршотворцеві?
 - Котрий сказав: «Ніхто своєю волею не є лихим, і ніхто проти волі –
блаженним»4 . Але, Сократе, добре говорить давня приказка, що піснярі
багато оманюють5 .
 - Я  б  здивувався,  якби  цей  пісняр  оманював.  Тож,  як  маєш  час6 ,
поміркуймо, чи він говорить правду, чи брехню.
 - Так, маю час.
 - Тож, ти вважаєш за справедливе брехати чи говорити правду?
 - Звісно, правду.
 - Отже, брехати – несправедливо.
 - Так.
 - А обдурювати чи не обдурювати?
 - Вочевидь, не обдурювати.
 - Отже, обдурювати – несправедливо.
 - Так.
 - Що ж далі, справедливо шкодити чи допомагати?
 - Допомагати.
 - Отже, шкодити – несправедливо?
 - Так.
 - <374c>  Тобто  справедливо  говорити  правду,  не  обдурювати  та
допомагати, а брехати, шкодити та обдурювати несправедливо.
 - Зевсом присягаюся, так і є.
 - І навіть ворогів?
 - Аж ніяк.
 - Навпаки,  шкод ит и  ворогам  справедливо,  а  д опомаг ат и  –
несправедливо.
 - Так.
 - Тобто і, обдурюючи, справедливо шкодити ворогам?
 - Як би ні?
 - А брехати, аби обдурити їх та нашкодити їм? Чи це не справедливе?
 - <374d> Так.
 - Що ж, а допомагати друзям справедливе, чи не так?
 - Авжеж.
 - А чи обдурюючи, чи не обдурюючи на їхню користь?
 - І обдурюючи, заради Зевса!
 - Тобто і, обдурюючи, допомагати справедливо, але не брешучи? Чи
навіть брешучи?
 - І брешучи, справедливо.
 - Отже виходить, як здається, брехати та говорити правду і справедливе,



                Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).            Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).             191 190

 - А  вчинення  несправедливог о  виникає  через  існування
несправедливого.
 - Так.
 - А несправедливість ненавмисна.
 - Ненавмисна.
 - От же,  несамовіль но  [люди]  чинять  несправедливість,  т а  є
несправедливими й лихими.
 - Несамовільно, це ж зрозуміло.
 - Отже, пісняр не збрехав.
 - Здається, що ні.
 -

Примитки
1 Приклад цього уміння Сократ наводить і в діалозі Хармід 166 та нижче.
2 В грецькій мові слово dikastes (суддя), є однокорінним зі словом dike,

первісне  значення  котрого  –  «звичай,  побут,  уклад»,  але  серед  його
значень  є  і  «право,  закон»,  і  «справедливість»,  і  «вирок»,  і  «судова
справа», і навіть «покарання». Прикметник dikaios має в першу чергу
значення «чесний, справедливий» і «справжній».

3 Можна перекласти і як «вживаючи слово», «словом».
4 Можливо,  це  вірш  Солона.  Його  наводять  також  Аристотель  в

«Нікомаховій етиці» III, 6 (1113b, 14-15) , що Віктор Ставнюк переклав як
«Ніхто по своїй волі не поганий (підлий) і проти волі не блаженний», та
Епіхарм (DK 23B7). Аза Тахо-Годі в примітках до російського перекладу
цього діалогу, що його виконала Сесіль Шейнман-Топштейн, помилково
вказує, що цей вірш не зустрічається ніде інде.

5 Авторство цієї приказки схоліастом приписується Філохорові (Аттида
І), Солону (Елегії) чи Платону. Див. Plato. Dialogi / Ed. C. Fr. Hermann.–
Lipase, 1902, t. VI, p. 392.

6 Цікаво,  що  перше  значення  слова  skole,  від  якого  походить  і  наше
«школа», – це саме «дозвілля», «вільний час». Пізніше цим словом почали
назвати те, чим цей час заповнюється, тобто «вчені бесіди» та «учбові
заняття», аж поки виникло й сучасне значення, діаметрально протилежне
первісному.

Псевдо-Платон
О СПРАВЕДЛИВОМ

(вступительное слово, перевод с древнегреческого и
комментарии Ильи Бея)

Первый перевод на украинский язык непосредственно с греческого
кра ткого  со кр ат ич еско го   д иа ло га   неи зв естного  ав то ра   « О

 - Бо володіє вмінням.
 - А чи не так і з рештою речей? Хто володіє вмінням, той вправний, та
потрібне чинить по-належному й у слушний час, а хто не володіє вмінням –
ні.
 - Так є.
 - Отже, щоб і брехати, і обдурювати, і допомагати той є вправним, хто
володіє вмінням, та кожну з цих речей чинить по-належному й у слушний
час, а хто не володіє вмінням – ні?
 - <375c> Маєш рацію.
 - А той, хто чинить по-належному, і є справедливий?
 - Так.
 - І чинить це все через уміння.
 - А як інакше?
 - Тобто справедливий є справедливим через володіння вмінням.
 - Так.
 - Тож,  не спр аведливий  є  несправедливим  ч ере з  протилежне
справедливому?
 - Звісно.
 - А справедливий – справедливим через мудрість.
 - Так.
 - Отже, через невігластво несправедливий є несправедливим.
 - Виходить, так.
 - Здається, пращури залишили нам, що мудрість – це справедливість, а
невігластво – <375d> несправедливість.
 - Схоже на те.
 - Але ж чи люди є невігласами самовільно чи несамовільно?
 - Несамовільно.
 - Тоді і несправедливі вони несамовільно?
 - Звісно.
 - А несправедливі – лихі?
 - Так.
 - Отже, вони несамовільно лихі та несправедливі?
 - В усьому так.
 - Чинять несправедливість через те, що вони несправедливі?
 - Так.
 - Тож,  ненавмисно?
 - Авжеж.
 - Але навмисне не виникає через навмисне.
 - Звісно, ні.



                Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).            Δόξα / Докса.– 2016. – Вип. 2 (26).             193 192

Розділ 5

ПОЕЗІЇ

справедливом». Здесь Сократ со своим собеседником пытаются найти
ответ  на  вопрос,  что  является  справедливым.  Умение  определять
справедливое сравнивается с другими умениями.

Ключевые  слова:   сп раведлив ое,  Псев до-П лато н,  Сокра т,
сократический,  диалог.

Pseudo Plato
ABOUT JUSTICE

(foreword, translation from old Greek language and commentaries by
Illya Bey)

First Ukrainian translation directly from Old Greek of the short Socratic
  dialogue  About  justice   by  an  unknown  author.  Here  Socrates  and  his

companion trying  to find  the answer to  what is justice.  The ability  to deter-
mine the justice compared  with other skills.

 Keywords: fair, Pseudo-Plato, Socrates, Socratic, dialogue.