11. Memo from President Truman stating that Israel’s government had been finally recog- nized, May 14, 1948 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.trumanlibrary.org/whis- tlestop/study_collections/israel/large/documents/newPDF/48.pdf#zoom=100 12. Public Papers of the Presidents of the United States: Harry Truman, 1945–1953. — Was- hington : U.S. G.P.O, 1961–1966. 13. Radosh R. A Safe Haven: Harry S. Truman and the Founding of Israel / A. Radosh; R. Radosh. — N. Y. : Harper, 2009. — 428 p. 14. Spiegel S. The Other Arab-Israeli Conflict. Making America’s Middle East Policy, from Truman to Reagan / Spiegel S. — Chicago : University of Chicago Press, 1985. — 522 p. 15. The Consequences of the Partition of Palestine, ORE 55, November 28, 1947. Central Intelligence Agency : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.foia.cia.gov / sites/default/files/document_conversions/89801/DOC_0000256628.pdf 16. The Israel-Arab Reader: a documentary history of the Middle East conflict / Edited by Walter Laqueur; Barry Rubin. — N.Y. : Penguin Books, 1984. — 704 p. 17. Truman H. The Memoirs by Harry S. Truman / Truman H. — Vol. 2, Years of Trial and Hope: 1946–1952. — N.Y. : Doubleday, 1956. — 638 p. А. Л. Хрипунова УДК: 001.32(075) ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ НАЗЕМНОЇ ФОТОЕЛЕКТРИКИ у 70-Х рр. ХХ ст. У статті розглянуто історичні передумови, які призвели до світової енер- гетичної кризи у 70-х рр. ХХ ст. Ключові слова: екстенсивний розвиток економіки; деколонізація видо- бутку нафти; енергетична криза; фотоелектрика. В статье рассмотрены исторические предпосылки, которые привели к мировому энергетическому кризису в 70-х гг. ХХ в.: экстенсивное разви- тие экономики, деколонизация добычи нефти, отказ администрации США от золотого обеспечения американского доллара, эмбарго на постав- ку нефти. Ключевые слова: экстенсивное развитие экономики; деколонизация до- бычи нефти; энергетический кризис. The article researches the historical background that led to the global ener- gy crisis in 70 years of the 20th ct.: extensive economic development, decoloniza- tion oil extraction, failure by the United States gold backing from the US dollar, the embargo on the oil supply. In the United States and European countries were initiated different projects to ensure energy independence. In the US in 1974 was funded by the nation’s largest program in the field of photovoltaics. The positive 158 experience of the program has shown that using solar energy can solve energy problems. Based on the positive experience of the United States in five years in Germany begins a state program for the development of photovoltaics. The pres- ence of German industrial companies that produce solar cells based on monocrystalline silicon for space applications and scientific schools in the field of photovoltaics, allowed to develop evidence-based national programs. Devel- opment of the photovoltaic contributed to the diversification of research that fo- cused not only on the development of structural and technological solutions of crystalline silicon solar cells, but also on optimization the technology of thin-film solar cells based on cadmium sulfide and amorphous silicon. Keywords: Extensive economic development; decolonization oil; the ener- gy crisis; Photovoltaics. Загальновідомо, що суттєвою економічною проблемою України є об- меженість власних енергоресурсів. Останні події також показали, що ім- портна залежність у забезпеченні енергоносіями дає змогу політично тис- нути на нашу країну. Таким чином стратегічним завданням розвитку Ук- раїни є максимальне збільшення в її енергетичному балансі частки енер- гії, виробленої за рахунок власних енергетичних ресурсів. Тому форму- ється інноваційна структура енергетичного балансу України, яка перед- бачає використання нових джерел енергії. Перехід на них — найважли- віший етап у розвитку суспільства. Перший бурхливий перехід відбувся з 1890 по 1910 рр., коли каретно-кінну тягу було замінено на автомобілі, а газові світильники — на електричні. Слід зазначити, що це призвело до промислової революції в більшості розвинутих країн світу. Нині людство переживає етап переходу на відновлювані джерела енергії, який почався 1990 р. та за прогнозами вчених триватиме до 2030 р. Особливість цього етапу полягає в екологічній спрямованості. Внаслідок географічного по- ложення та кліматичних умов України, одним з перспективних видів від- новлюваних джерел енергії для нашої країни є сонячна. Отже, метою статті є визначити передумови швидкого розвитку назем- ної фотоелектрики в розвинутих країнах світу, що надзвичайно актуаль- но для визначення стратегії й тактики розвитку України. Для реалізації ме- ти слід визначити вплив економічних та політичних процесів у 70-х рр. ХХ ст. на розвиток наземної фотоелектрики, а також дослідити досвід ор- ганізації та реалізації перших наукових проектів у цій галузі. Індустріальний період часто називають періодом екстенсивного роз- витку економіки або добою дешевого палива. Протягом 1950–1970 рр. річ- не зростання світового споживання енергії в 2,5 раза перевищило темпи приросту населення планети [19, с. 34]. Швидкий промисловий розвиток 159 підтримувався низькими цінами на нафту, основний енергоносій у розви- нутих країнах світу. Проте на початку 70-х рр. ХХ ст. темпи споживання нафти почали випереджати темпи зростання її видобутку [9, с. 249]. Це ство- рило об’єктивні передумови для подорожчання нафти і, як наслідок, ін- ших енергоносіїв. Підвищенню цін на енергоносії також сприяла також націоналізація нафтовидобутку в Алжирі та Іраку на початку 1960-х рр. за підтримки СРСР [7, с. 103]. Серед нафтових компаній Європи та США, які видобували нафту в районі Перської затоки, виникло цілком обґрун- товане побоювання, що націоналізація відбудеться і в інших країнах Близь- кого Сходу. Тому в жовтні 1972 р. дев’ять західних нафтових компаній да- ли згоду віддати 25% своїх акцій урядам цих країн [5, с. 124]. Окрім цьо- го, компанії обіцяли підняти частку участі державного сектору в капіта- лах компаній до 51% 1981 р. 1972 р. середня виплата за видобуту нафту країнам-виробникам цього регіону збільшилася на 69% [4, с. 67]. Однак це не зупинило деколонізації нафтовидобутку. Тому в березні 1973 р. іран- ський уряд посилив контроль держави над нафтовидобувною промисло- вістю. При цьому було гарантовано постачання нафти до США та євро- пейських країн майже в колишньому обсязі. 1968 р. до зростання ціни на енергоносії призвела одностороння від- мова адміністрації президента США Р. Ніксона від золотого забезпечення американського долара — основної резервної світової валюти [15, с. 234]. Цей крок спричинив значні економічні втрати в усьому світі, а особливо в арабських країнах Перської затоки. У червні 1973 р. міжнародні нафто- ві компанії погодилися задовольнити вимоги шести арабських країн — чле- нів Організації виробників та експортерів нафти (ОПЕК) — Іраку, Лівії, Кувейту, Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів і Катару — та компенсували втрати, завдані девальвацією долара [15, с. 240]. Відпо- відно до підписаної в Женеві 1 липня 1973 р. угоди, ці країни домоглися нового підвищення цін на свою нафту [25, с. 654]. Окрім того, міжнарод- ні нафтовидобувні компанії гарантували, що враховуватимуть інтереси кра- їн-експортерів нафти у разі подальшого загострення валютної кризи. За- гальний приріст прибутків нафтовидобувних країн 1973 р. досяг 20 млрд. доларів, у той час як 1960 р. він не перевищував 2 млрд. доларів. Звернемося до подій, коли в 1970-х рр. арабські країни почали вико- ристовувати нафту як важіль тиску на США та європейські країни, щоб домогтися зручного для них врегулювання конфлікту з Ізраїлем [1, с. 356]. Ізраїльтяни пропонували прямі переговори між Ізраїлем та арабськими краї- нами, які мали сприяти мирному договору. Згодом було заплановано від- вести ізраїльські війська до визначених на переговорах кордонів. Єгипет і Йорданія пропонували свої етапи. Спочатку Ізраїль відводить війська до 160 кордонів 1967 р. Після починаються переговори через представників ООН, результатом яких буде мирна угода. При цьому жоден з опонентів не по- годжувався на компроміси. Все це призвело до війни Судного дня, в якій проти Ізраїлю виступили Сирія та Єгипет, що отримали від СРСР вели- чезну кількість зброї. Підтримка СРСР була зумовлена глобальним зма- ганням з США, які підтримували Ізраїль. З 1970 по 1973 рр. Радянський Союз поставив до Єгипту й Сирії озброєння на 3–3,5 млрд. доларів [3, с. 27]. Уже в травні 1973 р., за півроку до війни, арабські країни опублікували рі- шення «включити нафтову війну в конфронтацію з Ізраїлем». Таким чи- ном, 15 травня 1973 р. Ірак, Кувейт та Лівія тимчасово призупинили по- стачання нафти західним клієнтам. 17 жовтня 1973 р. на нараді в Кувей- ті було ухвалено скоротити видобуток нафти в країнах ОПЕК на 5–10%. Через кілька днів арабські нафтовидобувні країни оголосили, що повніс- тю припиняють постачати нафту до США та Голландії. Незабаром ембар- го було поширено на нафтопереробні заводи в Греції, Франції, Італії, Ка- наді, Тринідаді, на Багамських островах, у Сінгапурі та Бахрейні. Обме- жувальні заходи також призвели до зростання ціни на нафту. 15 жовтня 1973 р. ціна за барель нафти протягом 78 год. зросла з 3,01 долара до 5,11 долара [8, с. 321]. Ще до підписання перемир’я 5 листопада 1973 р. десять арабських країн — членів ОПЕК ухвалили скоротити видобуток нафти в грудні на 25%. Тому з 1 січня 1974 р. ціна за барель нафти дійшла до 11,65 долара [6, с. 134]. Через припинення поставок нафти Голландії довелося заборонити меш- канцям усі поїздки на приватних автомобілях у неділю. В цей час попит на велосипеди в Італії породив чорний ринок. Французька автомобільна промисловість була змушена на декілька днів зупинити виробництво. Уря- дам Європи довелося скоротити кількість рейсів на авіалініях, урізати час телепередач, обмежити швидкість на дорогах [15, с. 387]. Відзначимо ко- ротко, що за період кризи в Німеччині промислове виробництво скоротилось на 22%, у Великій Британії — на 10%, у Франції — на 13%, в Італії — на 14%. Курси акцій тільки за рік, з грудня 1973 по грудень 1974 р., впали у Німеччині на 10%, у Великій Британії — на 56%, у Франції — на 33%, в Італії — на 28% [25, с. 768]. Банкрутств 1974 р., порівняно з 1973 р., по- більшало в Німеччині на 40%, у Великій Британії — на 47%, у Франції — на 27% [18, с. 198]. Нафтова криза ініціювала прогресивні структурні зміни в усій світо- вій економіці. Вона вдарила по традиційних енергоємних галузях промис- ловості та зробила ефективнішим вкладення коштів у розвиток нових, менш матеріало- та енергоємних [2, с. 457]. У традиційних галузях економічна криза стимулювала впровадження енергозберігальних технологій у неба- 161 чених до цього масштабах [11, с. 129]. Уряди європейських країн почали запроваджувати жорстку програму заощадження електроенергії. Зверне- мося до події, коли у Франції інспектори робили раптові рейди по офісах, магазинах і виробництвах, щоб виміряти температуру приміщення. Якщо вона перевищувала встановлені 20°С, то на власників або орендаторів при- міщень накладали великі штрафи. Також було введено заборону на будь- яку рекламу, яка заохочувала споживання електроенергії [25, с. 771]. Ще одним наслідком нафтової кризи 1970-х рр. стало поступове зменшення імпорту рідкого палива за рахунок розвитку власного нафто- видобутку. Так, нафтові ресурси шельфу Північного моря здебільшого бу- ло розвідано ще до кризи, проте промислова їх експлуатація стала доціль- ною лише в нових економічних умовах. Цим уміло скористалися нафто- ві компанії Англії та Норвегії, які забезпечили своїм країнам енергетич- ну незалежність, завдяки промисловому видобутку нафти з шельфу Пів- нічного моря. В інших розвинених країнах Європи паливна криза викликала реструк- туризацію енергетичних балансів [4, с. 145]. Так, у Данії та Голландії швид- ко розширювалося споживання природного газу, який видобувався на при- бережному шельфі [10]. У виробництві електрики в цих країнах почала зрос- тати частка вітроенергетичних потужностей. Франція нарощувала зусил- ля в ядерній електроенергетиці, довівши майже до 80% її частку в енер- гобалансі країни [18, арк. 5–7]. Так Франція практично відмовилася від ви- користання мазуту у виробництві електрики за рахунок повернення до ви- користання власного вугілля та обмеження енерговикористання. Німеччи- на разом з енергозбереженням почала активно імпортувати російський газ з відкритих родовищ Західного Сибіру [4, с. 134]. При цьому, враховую- чи можливість політичного шантажу з боку СРСР, стала європейським лі- дером у розробці та використанні відновлюваних джерел енергії, насам- перед сонячної. Звернемось до історичних подій, коли 1953 р. в «Bell Telephone Com- pany Research Laboratories» у Нью-Джерсі (США) було розроблено крем- нієві елементи, в яких під дією сонця генерується електрична енергія. Со- нячні елементи спочатку застосовувались для електропостачання косміч- них апаратів [13, с. 676]. 1958 р. було запущено перший супутник «Van- guard» з енергетичною системою зі 108 окремих сонячних елементів [22, с. 65]. 1979 р. запущено супутник «Explorer VI» з енергетичною системою потужністю 150 Вт, яка включала 960 сонячних елементів [22, с. 66]. У цей час світова фотоелектрична індустрія складалася лише з кількох вузько - спеціалізованих компаній, які випускали сонячні елементи тільки для кос- мічного застосування. 162 Критична ситуація з постачанням нафти позитивно вплинула на обіз- наність громадськості в нестабільності енергетичної ситуації. Тому в сус- пільстві з’явилася думка про те, що всі уряди розвинутих країн світу ма- ють ужити рішучих заходів щодо забезпечення енергопостачання. Щоб вирішити проблему енергозабезпечення, Міністерство енергети- ки США 1973 р. запросило групу експертів на легендарну конференцію «Cherry Hill» [20. с. 24]. Ця конференція є відправним пунктом у розвит- ку наземної фотоелектрики. Під час неї експерти висловили думку, що са- ме фотоелектрична генерація може відігравати суттєву роль у забезпечен- ні США електроенергією. Як наслідок, уряди США, а потім — розвину- тих країн Європи прийняли закони, спрямовані на підтримку широкомас- штабного наземного впровадження фотоенергетики. Окрім того, 1975 р. у США та 1979 р. в Німеччині та Японії було запроваджено безпрецедент - ні за обсягами фінансування програми досліджень і розвитку (R&D) фо- тоелектрики. Таким чином, у США з 1975 р. протягом 10 років було ви- ділено 1,5 млрд. доларів [21, с. 72]. Піком фінансування проекту був 1981 р. Такий обсяг коштів перевершено тільки через 30 років. Термін реалізації цих програм відповідає першому етапу розвитку наземної фотоелектри- ки. Це був час ейфорійної піонерської фази, яка підтримувалася величез- ним бюджетним фінансуванням наукових досліджень та економічними за- охоченнями промисловості для створення національної фотоелектричної системи. В реалізації програм брало участь лише кілька великих компа- ній. Цей період характеризувався нереальними очікуваннями швидкого ство- рення сонячних елементів, що виробляють електроенергію, конкурентос- проможну порівняно з традиційними джерелами енергії. Тонкоплівкова тех- нологія виробництва сонячних елементів, при реалізації якої кристаліч- ний кремній замінювався на дешеві плівки сульфіду кадмію та міді або аморфного кремнію, вважалась найперспективнішим шляхом розвитку на- земної фотоенергетики. Затягування на чотири роки початку фінансуван- ня фотоенергетики в Німеччині, порівняно зі США, пов’язано з тим, що в німецьку програму енергетичних досліджень у 1974–1977 рр. відновлю- вані джерела енергії включено не було. Основна увага приділялася ядер- ним реакторам високої температури, зріджуванню вугілля та ядерному син- тезу. Відповідно до програми, енергетичний баланс Німеччини 2020 р. мав містити 65% ядерного палива, 18% вугілля, 12% нафти і 5% природного газу [16, арк. 15]. Проте до програми «Перша програма енергетичних до- сліджень та енергетичних технологій 1977–1980 рр.» було включено роз- робку відновлюваних джерел енергії, які тоді називалися неядерними енер- гетичними джерелами [21, с. 68]. Розвитку фотоелектрики було присвя- чено «Програму технологій для використання сонячної енергії у 163 1977–1980 рр.», яку розробило Німецьке федеральне міністерство дослід- жень та технологій [16, арк. 25–27]. У 1970-х рр. німецькі компанії «AEG-Telefunken», «AZUR» та «Intel- sat 4» почали виробляти кремнієві сонячні елементи для космічного засто- сування. З середини 70-х рр. ХХ ст. ці компанії виробили перші наземні сонячні елементи. В той самий час відома німецька фірма «Wacker», яка виробляла напівпровідниковий кремній для мікроелектроніки, спрямува- ла зусилля технологів на розробку недорогого кремнію, придатного для застосування в сонячних елементах. Так було розроблено інноваційну крис- талізацію полікристалічного кремнію для наземних сонячних елементів. Ця технологія обходилась набагато дешевше за традиційне вирощування монокристалічного кремнію шляхом витягування монокристалів з розпла- ву. Отримані кремнієві пластини успішно використала фірма «AEG-Tele- funken» для створення ефективних наземних сонячних елементів. Це бу- ло революційним кроком у розвитку фотоелектрики для наземного вико- ристання. Нині такі кремнієві сонячні елементи займають найбільший сег- мент світового ринку фотоелектрики. Таким чином, усі наукові проекти, що стосувалися виробництва кремнію для наземного застосування, фір- ма «Wacker» передала дочірній компанії «Heliotronic GmbH», яка вирощу- вала полікристалічний кремній та виробляла з нього пластини — основу сонячних елементів. Такий полікристалічний кремній став широковідо- мий під маркою «SILSO». Компанії «AEG-Telefunken» та «Wacker» роз- робили восьмирічну програму, яку фінансувало Німецьке федеральне мі- ністерство досліджень та технології. Ця програма розпочалася 1977 р. [23, с. 217]. Трохи пізніше фірма «Siemens» також розпочала велику наукову програму, яка містила весь технологічний цикл створення кремнієвих со- нячних елементів: від підготовки чистого кремнію до створення сонячних модулів [24, с. 248]. В цей період починаються наукові проекти плівкових сонячних елемен- тів, які, за рахунок матеріало- та енергоощадних технологій виготовлен- ня, вважаються найперспективнішими для наземного застосування. Пер- ша програма «Nukem» мала провести трансфер лабораторної технології тонкоплівкових сонячних елементів на основі Cu2S/CdS, розробленої в Штутгартському університеті під керівництвом проф. В. Блосса, у промис- лову технологію. Однак у ході роботи було виявлено наявність деграда- ційних структурних процесів в означених сонячних елементах. Таким чи- ном, 1984 р. розвиток тонкоплівкової фотоелектрики зупинився. Програ- му «Nukem» було зосереджено на комерціалізації сонячних елементів на основі структур метал-діелектрик-напівпровідник з інвертованим гетеро- переходом, конструкцію яких розробили в університеті Ерланген під ке- 164 рівництвом проф. П. Хезеля [14, с. 12]. 1979 р. в Німеччині під керівниц- твом проф. Г. Вінтерлінга розпочався дослідницький проект, метою яко- го було визначити промисловий потенціал плівкових сонячних елементів на основі аморфного кремнію [23, с. 239]. Аналогічні проекти під керів- ництвом професорів С. Овшинського та Л. Козмерського реалізовувались у США [20, с. 26]. Розвиток наземної фотоелектрики набирав обертів. Отже, можемо констатувати, що через екстенсивний розвиток еконо- міки темпи споживання нафти почали випереджати її видобуток. Деколо- нізація добування нафти дала арабським країнам змогу контролювати сві- тові ціни на цей ресурс. А використання нафти як зброї політичного шан- тажу призвело до запровадження ембарго на її постачання в США та єв- ропейські країни. Наслідком подорожчання нафти та ембарго на її поста- чання до Європи та США став розвиток матеріало- і енергозберігальних технологій та створення умов для забезпечення енергонезалежності цих країн. Позитивний досвід запроваджених у США національних програм з розвитку фотоелектрики показав перспективність цього напрямку від- новлюваних екологічно чистих джерел енергії. Внаслідок цього в Німеч- чині також було започатковано величезні за обсягами фінансування дер- жавні програми для підтримки розвитку фотоелектрики. Наявність про- мислових німецьких фірм, які виробляли сонячні елементи на основі мо- нокристалічного кремнію для космічного застосування, та наукових шкіл у фотоелектриці дала змогу розробити науково обґрунтовані національ- ні програми з наземної фотоенергетики, що мали прикладну спрямованість. Практичній спрямованості досліджень сприяла розробка технології при- датного для використання в сонячних елементах полікристалічного крем- нію, що суттєво зменшувало собівартість виробленої електричної енергії. Розвитку фотоенергетики сприяла диверсифікація наукових досліджень, спрямованих не тільки на розробку конструктивно-технологічних рішень кристалічних кремнієвих сонячних елементів, а й на оптимізацію техно- логії виготовлення тонкоплівкових сонячних елементів на основі сульфі- ду кадмію та аморфного кремнію, які принципово давали можливість ви- робляти електроенергію, конкурентоспроможну порівняно з традиційни- ми джерелами енергії. Міжнародні договори та високий рівень економіки не можуть захис- тити країни від економічного та політичного шантажу з боку експортерів енергоносіїв. Тому забезпечення власними енергоносіями є не тільки еко- номічним, а й політичним завданням незалежної країни. Досвід розвину- тих держав світу переконливо показує, що за умови широкої фінансової державної підтримки однією зі складових у вирішенні енергетичних та еко- логічних проблем є використання сонячної енергії. При цьому успішно- 165 му розвитку наземної фотоенергетики сприяють наявність промислових підприємств електронного профілю, високий рівень наукових шкіл фото - електрики та диверсифікація напрямів наукових досліджень. 1. Бард М. Мифы и факты. Путеводитель по арабо-израильскому конфликту / Бард М. — М. : Еврейское слово, 2007. — 480 с. 2. Енергоефективність та відновлювані джерела енергії / Під заг. ред. А. К. Шидловського. — К. : Українські енциклопедичні знання, 2007. — 559 с. 3. Лаффин Д. Израильская армия в конфликтах на Ближнем Востоке 1948–1973 / Лаффин Д. — М. : Астрель, 2002. — С. 54. 4. Максимов В. А. Исследование рынков основных энергоносителей / Максимов В. А. — Уфа : Издание Башкирского университета, 1999. — 201 с. 5. Максимов В. А. Эволюция мировой экономики и нефтяной рынок / Максимов В. А. — Уфа : Издание Башкирского университета, 2001. — 88 с. 6. Моделевский М. С. Ресурсы нефти и газа и перспективы их освоения / Моделевский М. С. — М. : Недра, 1983. — 225 с. 7. Непорожний П. С. Энергетика мир / Непорожний П. С. — М. : Энергоатомиздат, 1982. — 216 c. 8. Руденко М. Д. Енергія прогресу : Нариси з фізичної економії / Руденко М. Д. — К. : Молодь, 1998. — 528 с. 9. Сибикин Ю. Д. Нетрадиционные возобновляемые источники энергии Учебное из- дание / Ю. Д. Сибикин, М. Ю. Сибикин. — М. : 2008. — 228 с. 10. Уолтер Г. Х. Возобновляемые источники энергии и теплоснабжение : [Электрон- ный ресурс] / Г. Х. Уолтер // Электронный журнал «Экологические системы». — 2002. — № 1 (февраль). — Режим доступа : http://esco-ecosys.narod.ru/2002_2/art51.htm 11. Цыркин Е. Б. О нефти и газе без формул / Цыркин Е. Б. — Л. : Химия, 1989. — 528 с. 12. Annual Reports for the Programme Energy Research and Technology (in German on- ly): Jahresberichte zum Programm Energieforschung und Energietechnologie, herausgegeben vom Projektträger BEO, FZ Jülich. 13. Chapin D. A new silicon p-n junction photocell for converting solar radiation into elec- trical power / D. Chapin, С. Fuller and G. Pearson // Journal of Applied Physics. — 1954. — Vol. 25. — P. 676–677. 14. Coetzberger A. Photovoltaic materials, history, status and outlook / A. Coetzberger, С. Heb- ling, H.-W. Shock // Materials Science and Engineering: R: Reports. — 2003. — Vol. 40. — № 1. — P. 1–46 15. David F. How We Got Here: The ’70s / David F. — New York : Basic Books, 2000. — 445 p. 16. German Status Reports PV R&D (in German only): Statusreports Photovoltaik 1993 und 1996, herausgegeben vom Projektträger BEO, FZ Julich. 17. German Research Plans Energy Research (in German only): Forschungsplan Energie- forschung und Energietechnologien 3 (1990) und 4 (1996) des BMFT bzw BMBF. 18. Inglehart R. Modernization and postmodernization: cultural, economic and political change in 43 society / Inglehart R. — Prinston : Prinston University Press, 1999. — 300 p. 19. Key World Energy Statistics. — Paris : International Energy Agency, 2008. — 80 р. 20. Krieder J. F. Solar Energy Handbook. Photovoltaic Solar Energy Conversion Systems, History / J. F. Krieder, E. I. Chief. — Chapter 24. — P. 24–26. 166 21. Loferski J. J. The first forty years: A brief history of the modern photovoltaic age / J. J. Lo- ferski // Progress in Photovoltaic. — 1993. — Vol. 1. — № 1. — P. 67–78. 22. Perlin J. From Space to Earth : The Story of Solar Electricity / Perlin J. — Cambrid- ge : First Harvard University Press Edition, 2002. — 240 p. 23. Rauber A. Strategies in photovoltaic research and development — R&D and history / A. Rauber // Photovoltaics. Guidebook for Decision Makers / A. Bubenzer, J. Luther (Eds.). — Berlin : Springer Verlag. — 2003. — P. 215–241. 24. Staiß F. Strategies in photovoltaic research and development — market introduction programs // F. Staiß , A. Rauber // Photovoltaics Guidebook for Decision Makers / A. Bubenzer, J. Luther (Eds.). — Berlin : Springer Verlag. — 2003. — P. 245–254. 25. Yergin D. The Prize: The Epic Quest for Oil, Money, and Power / Yergin D. — USA : Simon & Schuster, 1991. — 912 p. О. В. Махно УДК: 327(476) ДО ПИТАННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТІ РАДЯНСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС 1986 р. У статті проаналізовано специфіку радянської інформаційної політи- ки 1986 р. стосовно аварії на Чорнобильській АЕС. Ключові слова: СРСР; УРСР; Чорнобильська катастрофа; радянська ін- формаційна політика. В статье проанализирована специфика советской информационной по- литики относительно аварии на Чернобыльской АЭС, которая проводилась на протяжении всего 1986 г. Обоснован вывод о том, что эта политика определялась, с одной стороны, замалчиванием сведений об аварии, а с дру- гой — активизацией контрпропагандистских мероприятий, направленных на обвинение «капиталистического мира» в распространении неправдивой и политически заангажированной информации. Ключевые слова: СССР; УССР; Чернобыльская катастрофа; советская информационная политика. This article is devoted to the specific of soviet informative politics in relation to an accident on Chornobyl nuclear power plant that was conducted during 1986. A conclusion that this politics was determined, from one side, by suppressing of information about an accident, and, from other side, by activation of the coun- terpropaganda events sent to accusing of the «capitalist world» of distribution of untruthful and politically accented information is well-proven. Keywords: the USSR; Ukrainian SSR; Chornobyl catastrophe; soviet infor- mative politics. 167